Нелегальні іноземні працівники, працевлаштовані на закладі розміщення в Сеулі, зазнавали екстремальних умов праці, працюючи 24-годинні зміни через день. Вони не отримували жодної погодинної оплати чи вихідної допомоги, і навіть піддавалися домаганням з боку керівництва. Усе це відбувалося під прикриттям того, що це «робоче місце з менш ніж 5 працівниками», незважаючи на те, що фактична кількість персоналу значно перевищувала цю цифру.
Залишившись у сліпій зоні закону, вони стали жертвами структурної лазівки, відомої як «фальшиве робоче місце з менш ніж 5 працівниками».

24-годинні зміни через день та реальність без надбавок

Пан А, нелегальний іноземний працівник, який працював у закладі розміщення в Чонно, Сеул, неодноразово працював 24-годинні зміни, після яких наступав вихідний день. Окрім базової заробітної плати, він не отримував погодинної оплати, оплати за нічну зміну чи оплати за святкові дні.
«Менеджер лаявся на мене і домагався», – сказав пан А. «Робота була надто важкою, і я звільнився, бо навіть не отримував надбавок».

Проблема полягала в тому, що це робоче місце було зареєстровано як «робоче місце з менш ніж 5 працівниками», що є ключовим порогом для Закону про трудові стандарти. Однак, там працювало лише 4 нелегальних іноземних працівники, а враховуючи денних робітників, персонал для пральні та менеджера, загальна кількість працівників перевищувала сім осіб.

Обхід Закону про трудові стандарти: структурна проблема фіктивної реєстрації

Чинний Закон про трудові стандарти застосовує основні положення, такі як погодинна оплата, оплата за нічну зміну, оплата за святкові дні, щорічна оплачувана відпустка, повідомлення про звільнення та вихідна допомога, лише до підприємств, які постійно наймають 5 або більше працівників. Відповідно, деякі підприємства приховують свою фактичну кількість працівників, що перевищує 5 осіб, і хибно реєструються як «менше 5 працівників».

Заклад розміщення, про який йдеться, виявився таким, що уникнув захисту Закону про трудові стандарти, помилково повідомивши себе як робоче місце з менш ніж 5 працівниками.
Як наслідок, нелегальні іноземні працівники, які там працювали, не отримували жодного юридичного захисту, включаючи різні надбавки та обмеження робочих годин.

Нелегальні іноземні працівники поза межами захисту закону

Серйозність проблеми також проявляється в їхньому статусі «нелегальних іноземних працівників». Їм важко повідомити про свої страждання назовні або відстоювати свої законні права.
Навіть коли Міністерство зайнятості та праці проводить трудові інспекції, їхній нелегальний статус ускладнює порушення Закону про контроль за імміграцією, що унеможливлює надання належних заходів захисту.

Деякі працівники закладу розміщення пережили ці проблеми та подали заяви на невиплачену заробітну плату. Міністерство зайнятості та праці підтвердило, що фактична кількість працівників становила 5 або більше осіб, і розпочало розслідування.

Реальність фіктивних робочих місць та структурні ризики трудових сліпих зон

Цей інцидент – не просто випадок незаконного працевлаштування. Це структурна проблема, спричинена поєднанням фіктивних реєстрацій роботодавців, недбалості влади щодо сліпих зон та обмежень у застосуванні закону.
Представник Міністерства зайнятості та праці зазначив: «Незважаючи на те, що є чимало випадків, коли підприємства, які наймають іноземних працівників, ухиляються від Закону про трудові стандарти шляхом фіктивної реєстрації», і додав: «Ми вживемо правових заходів проти тих, хто буде визнаний винним у порушенні».

Таке структурне ухилення ставить нелегальних іноземних працівників у ще більш вразливі позиції та стало розсадником порушень прав людини та довгих робочих годин.

Заклики до інституційних поліпшень також тривають

Експерти вказують на необхідність наступних інституційних поліпшень:
По-перше, необхідні **посилені перевірки на місцях щодо критеріїв робочих місць з менш ніж 5 працівниками та суворіші покарання за фіктивне звітування**.
По-друге, **необхідно створити інституційні механізми для вирішення подвійної сліпої зони, забезпечуючи захист нелегальних іноземних працівників згідно із законодавством про трудові стандарти**.
По-третє, **необхідно посилити функції трудового інспектування Міністерства зайнятості та праці, а системи обміну інформацією між відповідними агентствами повинні бути більш надійними**.

Цей інцидент не є поодиноким випадком на одному робочому місці. Доки межа системи «менше 5 працівників» є невиразною та існують структурні обхідні шляхи для її експлуатації, будь-коли може з'явитися ще одна жертва.
Наше суспільство зараз перебуває на етапі, коли ми повинні переглянути правову базу для незахищених працівників.